| Chapter 37 |
1 | ¶ Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого. |
2 | Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, |
3 | його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі. |
4 | За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його. |
5 | Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми. |
6 | ¶ До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні! |
7 | Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його. |
8 | І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах. |
9 | Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод. |
10 | Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє. |
11 | Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара, |
12 | і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної, |
13 | він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість. |
14 | ¶ Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда! |
15 | Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї? |
16 | Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання, |
17 | ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня? |
18 | Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите? |
19 | Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова. |
20 | Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде? |
21 | ¶ І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх. |
22 | Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна. |
23 | Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою. |
24 | Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він. |