| Chapter 20 |
1 | ¶ І сталось одного з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Новину звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими, |
2 | та й до Нього промовили, кажучи: Скажи нам, якою владою Ти чиниш оце? Або хто Тобі владу цю дав? |
3 | І промовив до них Він у відповідь: Запитаю й Я вас одну річ, і відповідайте Мені: |
4 | Іванове хрищення з неба було, чи від людей? |
5 | Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: З неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили? |
6 | А як скажемо: Від людей, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переконані, що Іван то пророк. |
7 | І вони відповіли, що не знають, ізвідки... |
8 | А Ісус відказав їм: То й Я не скажу вам, якою владою Я це чиню. |
9 | ¶ І Він розповідати почав людям притчу оцю. Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винарям, та й відбув на час довший. |
10 | А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб дали йому частку з плодів виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим. |
11 | І знову послав він до них раба іншого, а вони й того збили й зневажили, та й відіслали ні з чим. |
12 | І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали. |
13 | Сказав тоді пан виноградника: Що маю робити? Пошлю свого сина улюбленого, може його посоромляться... |
14 | Винарі ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, щоб спадщина наша була. |
15 | І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що ж зробить їм пан виноградника? |
16 | Він прийде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть. Слухачі ж повіли: Нехай цього не станеться! |
17 | А Він глянув на них та й сказав: Що ж оце, що написане: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем! |
18 | Кожен, хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде, то розчавить його. |
19 | А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись народу. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав. |
20 | ¶ І вони слідкували за Ним, і підіслали підглядачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й владі намісника. |
21 | І вони запитали Його та сказали: Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обличчя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво. |
22 | Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? |
23 | Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: Чого ви Мене випробовуєте? |
24 | Покажіте динарія Мені. Чий образ і напис він має? Вони відказали: Кесарів. |
25 | А Він їм відказав: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже! |
26 | І не могли вони перед людьми зловити на слові Його. І дивувались вони з Його відповіді, та й замовкли. |
27 | ¶ І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресіння, і запитали Його, |
28 | та сказали: Учителю, Мойсей написав нам: Як умре кому брат, який має дружину, а помре бездітний, то нехай його брат візьме дружину, і відновить насіння для брата свого. |
29 | Було ж сім братів. І перший, узявши дружину, бездітний умер. |
30 | І другий узяв був ту дружину, та й той вмер бездітний. |
31 | І третій узяв був її, так само й усі семеро, і вони дітей не позоставили, та й повмирали. |
32 | А по всіх умерла й жінка. |
33 | А в воскресінні котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її. |
34 | Ісус же промовив у відповідь їм: Женяться й заміж виходять сини цього віку. |
35 | А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити, |
36 | ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши. |
37 | А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим. |
38 | Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть. |
39 | ¶ Дехто ж із книжників відповіли та сказали: Учителю, Ти добре сказав! |
40 | І вже не насмілювалися питати Його ні про що. |
41 | І сказав Він до них: Як то кажуть, що Христос син Давидів? |
42 | Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, |
43 | поки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм! |
44 | Отже, Давид Його Господом зве, як же Він йому син? |
45 | І, як увесь народ слухав, Він промовив до учнів Своїх: |
46 | Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки в синагогах, і перші місця на бенкетах, |
47 | що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть! |